Добрива для позакореневого живлення - головні питання вибору

dobriva-dlya-pozakorenevogo-zhivlennya-golovni-pitannya-viboru
dobriva-dlya-pozakorenevogo-zhivlennya-golovni-pitannya-viboru

Чому мікроелементи

Тема застосування мікроелементів у сільськогосподарському виробництві не нова. Вчені займаються нею вже не перше століття. Поживні суміші для різних середовищ – Кноппа, Тімірязєва, Прянишникова, тощо – тому підтвердження. Мікроелементи набувають все більшого значення у рослинництві через:

  • зростаючі вимоги з боку високопродуктивних культур вирощуваних за інтенсивними технологіями. Для прикладу у таблиці наведено виноси мікроелементів з урожаями провідних культур
    Культура - врожай, т/га Mn Zn Cu B Mo
    Пшениця - 8 700 400 70 60 5
    Кукурудза - 14 2400 350 100 500 9
    Цукровий буряк - 50 600 300 80 500 5
    Соняшник - 3,5 400 350 60 400 -
  • ведення землеробства на землях з низьким вмістом мікроелементів. Для прикладу можливий дефіцит мікроелементів залежно від ґрунтів:
    Ґрунтові умови Можливий дефіцит
    Легкий гранулометричний склад, лужна реакція B, Fe, Cu, Mn, Zn
    Торфові ґрунти Cu, Mn, Zn
    Кислі ґрунти Cu, Zn, Mo
    Важкий гранулометричний склад Cu, Mn, Zn
  • інтенсивніше використання високоякісних (концентрованих) добрив, які майже не містять мікроелементів;
  • скорочення використання органічних добрив;
  • виснаження ґрунтових запасів мікроелементів;

Роль мікроелементів для життєдіяльності рослин досить потужна і різнопланова, але в першу чергу їх дія проявляється у синтезі ферментів та активації біохімічних процесів в рослині, посиленні стійкості рослин до несприятливих умов та збудників хвороб,покращенні якісних показників урожаю. Виробничники у закритому ґрунті та інтенсивному овочівництві, буряківництві використовують мікроелементи з середини минулого століття – шляхом внесення відходів промисловості та збагачених окремими мікроелементами суперфосфатів в ґрунт , але за останні десять років спостерігається лавиноподібне наростання як інформації (переважно рекламного плану) стосовно важливості мікроелементів у мінеральному живленні рослин, так і кількості добрив для позакореневого підживлення. За цей період кількість зареєстрованих торгових марок та композицій зростала в арифметичній прогресії. Наслідком цього є досить сильне насичення ринку великою кількістю мікродобрив не завжди тієї якості, яка декларується. Тому споживачу часто буває важко розібратись з усіма особливостями пропонованих добрив, вже не кажучи про те, як пов’язати їх з головним засобом виробництва – ґрунтом, оптимальними строками та дозами внесення.

Чому позакореневе підживлення мікроелементами

  1. Високий рівень засвоюваності – в рази вищий ніж з ґрунту.
  2. Висока швидкість засвоєння – від кількох годин до кількох діб
    Елемент Необхідні терміни для засвоєння 50 % поживи

    Години

    Дні
    Азот 1-6 -
    Фосфор - 1-5
    Калій 10-24 -
    Кальцій - 1-2
    Магній 2-5 -
    Залізо - 1 (8 % коеф. використання)
    Манґан - 1-2
    Цинк - 1-2
  3. Біологічні особливості культур пов’язані з найвищою чутливістю до умов живлення мікроелементами залежно від фаз розвитку, таких як:
    • кущіння та початок колосіння у зернових колосових
    • 3-5 та 8-10 листків у кукурудзи
    • 6-8 справжніх листків у соняшника
    • 7-8 листочків та бутонізації у ріпаку
    • 4-6 та 8-10 справжніх листків цукрових буряків
    • 3-5 листків, бутонізація - початок формування бобів у сої та гороху
    • розпускання бруньок, рожевий бутон та налив плодів на плодових культурах
    • 5-8 листків, кінець цвітіння та закладання грон винограду

Які мікроелементи

На ринку безліч композицій, які розроблені «з урахуванням біологічних потреб рослин», хоча насправді це поняття не можна вважати повністю правильним. Адже основний шлях надходження поживних речовин з ґрунту – кореневий. Вміст макро- і мікроелементів значною мірою визначається генетичними особливостями ґрунтів, а по деяких елементах також і господарською діяльністю людини. При цьому сам ґрунт часто характеризується неоднорідністю складу в межах одного поля, не говорячи про відмінність властивостей ґрунтів в природно-кліматичних зонах та ґрунтових провінціях, що сформовані на кардинально відмінних ґрунтотворних породах. Все це впливає на показники його родючості, формування і діяльність мікрофлори – джерела доступності елементів живлення. Тому потреби культур у мікроелементах для зони Полісся з ґрунтами легкого гранулометричного складу та органогенного походження будуть іншими ніж на ґрунтах важкого гранулометричного складу наприклад у Лівобережному Лісостепу. Рекламні матеріали компаній продавців добрив для позакореневого живлення містять масу різних «модних» слів, які не відповідають суті, а ще є намагання рекламувати в складі добрив ряд хімічних елементів роль яких в рослині чітко не встановлена, відсутні будь-які нормативи, а в Україні не знайти лабораторії де б могли встановити вміст цих елементів у будь-якому об’єкті (ґрунт, рослина, вода тощо). Доступність для рослин та ступінь засвоєння елементів живлення тісно пов’язані з формою сполук, які входять до складу добрив для позакореневого підживлення. На жаль у значної частини виробничників не завжди є чіткість у розумінні цих питань. За науковою хімічною термінологією виділяють такі форми знаходження йонів металів у рідкому середовищі:

  1. Гідратовані йони (розчин солей у воді) – легко вступають у всі можливі хімічні реакції і, як наслідок, до рослини дістається лише незначна їх частка.
  2. Комплексні сполуки – йон металу оточений не молекулами води, а іншими молекулами-комплексоутворювачами. Непоганими комплексоутворювачами є органічні сполуки, що містять аміно- (-NH2) чи карбоксильні (-COOH) групи. Рухливість і ступінь засвоєння мікроелементів рослинами з таких комплексів порівняно з гідратованими йонами збільшуються.
  3. Хелати – внутрішньокомплексні сполуки, у яких координаційні зв’язки комплексоутворювача з йоном металу утворюють відносно стабільну циклічну структуру. Термін «хелат» походить від грецького «клішня». Молекула хелатоутворювача оточує метал, утримує мікроелемент всередині хелатного кільця, зберігаючи його в доступній для рослин формі.

Чому хелати

Ефективність комплексної сполуки чи хелату мікроелементу переважно характеризується його константою стійкості – мірою здатності сполуки утримувати метал у вигляді власне комплексу від конкуруючих реакцій. Для порівняння, константа стійкості цитрату Mg становить 3.2, тоді як Mg, хелатованому EDTA – 13.6, тобто останній у 1010 разів стійкіший. Цікаві дані були узагальнені організацією IFA (International Fertilizer Industry Association) (fertilizer.org). Так, вони доводять, що найкращими хелатуючими властивостями за стійкістю та безпечністю володіє синтетичний хелатоутворювач EDTA (етилендиамінтетраоцтова кислота). Часто природними хелатами називають сполуки з лимонною кислотою, гуматами, лігносульфонатами тощо, але переконливих даних про формування цими сполуками саме хелатних структур немає. До того ж, хімічна структура таких складних органічних комплексів буває не визначена і може значно варіюватися залежно від процесів, які використовуються при їх виготовленні. Твердження, що органічні комплекси ефективніші, ніж неорганічні джерела не були незалежно підтверджені. Наукові дослідження показали, що справжні хелати EDTA можуть бути від 3 до 5 разів ефективніші, ніж органічні комплекси. Ступінь засвоєння мікроелементів при цьому сягає понад 80%, порівняно з 20-40% - для органо-мінеральних комплексів. Ще одне важливе питання, це вміст мікроелементів у хелатованому вигляді. Для кожного мікроелементу існує межа хелатування. Для хелатоутворювача EDTA максимально можливий вміст мікроелементів наступний ( у вагових відсотках):

Мікроелемент Максимальна концентрація в хелатованій ЕДТА формі

у сухому стані

у рідкому стані
Ca (CaO) 6(8,4) 3(4,2)
Cu 15 7,5
Mn 13 5
Zn 15 6,6
Fe 13 4,7
Mg (MgO) 5 (8) 2,5 (4,2)

Крім того, важливим фактором є ступінь хелатування. В деяких випадках , для здешевлення, хелатують не 100% мікроелементу, а, наприклад, 80%. В такому випадку вміст мікроелементу в добриві буде більший ніж викладено вище, але рівень засвоєння не хелатованної частини мікроелементу буде значно нижчий.

Загалом можна зробити наступні висновки:

  1. Використання спецдобрив у сучасних умовах , особливо при вирощуванні інтенсивних сортів та гібридів – є одним з головних факторів отримання урожайності близької до генетичних можливостей культури.
  2. Використання мікроелементів для позакореневого підживлення суттєво впливає не тільки на врожайність, але і на головні якісні показники врожаю.
  3. Для отримання якісного підживлення культури краще використовувати мікроелементи у формі хелатів. Хелатні форми мікроелементів мають значно вищу ефективність у порівнянні з іншими формами мікроелементів, але вони, звичайно, мають і більшу вартість. Але у більшості випадків економічно вигідним стає використання саме хелатованої EDTA форми мікроелементів, на відміну від інших форм мікроелементів, хоча і меншої вартості, але і значно меншої ефективності. Альтернативи EDTA існують. Наразі використовують різні хелатоутворювачі (IDS, EDDS, MGDA, GLDA та інші), але проблеми стійкості, меншого ступеня хелатування і, головне, вищої вартості цих сполук досі не вирішені.

Останні новини