Схема позакореневого підживлення соняшнику

Особливості підживлення соняшнику

Головна олійна культура нашої країни. Соняшник вимогливий до умов мінерального живлення. Гібриди соняшників інтенсивного типу за врожайності 4-5 т/га, з вмістом олії 47–52% на 1 т врожаю виносять 40..60 кг азоту (N), 20..50 фосфору (P2O5), 100..120 кг калію (K2O), близько 17 кг магнію (MgO), 30 кг сірки (SO4) та добре відгукуються своєю продуктивністю на позакореневі підживлення магнієм, сіркою, бором і марганцем. Соняшники відносяться до найбільш чутливих культур до нестачі бору. Реакція на бор у соняшників вища, порівняно з буряками цукровими. Однією тонною врожаю соняшників виноситься не менше 65 грамів бору, з яких 20% міститься у насінні. Сполуки бору засвоюються соняшниками, починаючи з фази п’яти листків до появи бутонів квіток (фаза зірочки). Дефіцит бору у соняшників найчастіше проявляється на ґрунтах з лужною (рН > 7,2) реакцією ґрунтового розчину, карбонатних ґрунтах та на ґрунтах легкого гранулометричного складу (піщаних, супіщаних тощо). Його дефіцит також підсилює посуха, дефіцит ґрунтової вологи та ущільнення ґрунту. Брак сполук бору на соняшниках перед цвітінням призводить до стерильності пилку, погіршення процесів запліднення квіток, що призводить до пустозерності кошиків та втрати понад 20% їх врожайності.